Ребят помогите пожалуйста очень нужно, напишите одну народную сказку, какую-нибудь новую, тому кто ответит ставлю спасибо

Жили собі в сусідстві два чоловіки — бідний і багатий. Багатий мав штири корові, а бідний — їдну. І того бідного корова більше давала молока, як того всі штири разом. Багачеві діти йдуть до бідного і зазирають. Приходять додому і кажуть:

— Татку, цего бідного корова більше дає молока, як наших штири. Багач їм:

— Я в него ту корову заберу. Діти питають:

— Як же ви, татку, заберете в него ту корову?

— Ви примічайте, коли бідний вигони свою корову на водопій до річки. Тоді вигоньте й свою худобу.

Вигнали свою корову діти того бідного, вигнали худобу й багачеві. Іде та худоба догори, від річки, багач виходи з усією сім’єю, загнав свою худобу на подвір’я і бідного корову тоже загнав. Позапирав залізні ворота і поклав завори. Бідного діти поплакали й пішли додому.

Прийшли та й сказали татови й мамі:

— Багач забрав нашу корову.

Прийшла жінка під ворота багача, прийшов чоловік. А багач навіть і слухати не хоче. І не дав корову. Жінка й каже чоловікові:

— Йди до поліції. І скажи старості, що він забрав нашу корову і не хоче дати.

А той староста сам з куркулів і нічого бідному не помагає. Закликав він багача і каже:

— Дай йому корову.

Прийшли вони додому, а він дає не ту, але дає свою, найгіршу. Бідний зачав кричати, а той ударив бідного в голову і сказав:

— Не береш, то й цеї не даю.

Прийшов бідний додому та й плаче: «Що робити? Дає мені якусь ніяку. Я не хотів брати, а він мені ще голову набив». Каже жінка:

— Йди до пана. Не може бути, щоб корова наша пропала. Пішли вони до пана, сказали. Посилає пан ватагу за багачем. Приходи багач. Пан питає:

— В чім діло? Багач каже:

— Він мав якусь коровку. Пустили її його діти межи мої корови, а вона зайшла з ними на моє подвір’я. Я йому даю, а він не хоче брати.

Пан каже бідному:

— Чо’ ти не хтів брати?

— Бо він не мою корову дає, а свою найслабшу. Пан каже:

— Ідіть обидва додому. А після обіду прийдете і відгадаєте три загадки. Хто ті загадки відгадає, того й буде корова.

Плаче бідний. Але в него була дівчина, яка аж у сім років зачала говорити. І вона віщувала дещо. Та дівчина каже:

— Тату, пан вам дасть три загадки. Перша загадка буде така: що май жирніше в світі? А ви скажете, що свята земля найжирніша, бо всіх насищає. Друга загадка буде така: що май солодше на світі? То ви скажете, що сон. Бо як людина схоче спати, то й мед упустить з рук. А потім пан запитає, що май шпарке на світі. А ви скажете, що май шпаркіша на світі думка. Йдіть, тату, лиш не забудьте то все, що я казала.

Пішов бідний до пана. Приходить до пана й багач. Пан питає його:

— Що є на світі май жирніше? Багач каже:

— В мене, пане, є три кабани. То їден такий жирний, що само сало. Отой і є найжирніший.

А пан:

— Неправда.

І питає бідного:

— Що май жирніше на світі? А бідний:

— Свята земля, пане. Вона годує весь мир.

— Правильно. І питає багача:

— Що май солодше на світі? Багач каже:

— Майський мед. Солодшого нема на світі. Пан:

— Неправда.

І питає бідного:

— Що май солодше на світі? Бідний каже:

— Сон май солодший. Як схочеш спати, то й мед упустиш з рук.

— Правда, — сказав пан. І спитав багача: — Ану відгадай ще одну загадку: що май шпарке на світі?

Багач каже:

— У мене є такий кінь, що не біжить, а летить. Пан:

— Неправда твоя.

І питає те саме бідного. А бідний каже:

— Пане, найшпаркіша на світі думка. Можна весь вік ходити, а за хвилину все те передумати.

— Правда твоя, — сказав пан. — Ідіть додому, і ти віддай бідному його корову. А ти возьми в него свою корову, і щоб через дві години був у мене.

Пішов бідний, забрав корову. І не знає він, чого пан його кличе. Зажурився він. Взяв шапку на голову та й іде до пана. Прийшов і каже:

— Пане, я прийшов.

— Сідай. Сів бідний.

— Звідки ти знав ці загадки? Хто тобі сказав? Не такі є люди, як ти, та й не знають, а ти так файно сказав.

Бідний каже:

— Пане, в мене є дівчина. Вона змалку сім років не говорила, а тепер заговорила. Це вона мені все сказала.

Бере пан з миски два яєчка, загортає їх у папір і дає бідному.

— Йди дай це свої дівчині. Щоби вона цеї ночі підсипала ці яйця під квочку і щоби виростила з них до дня два таких кугути, щоб були в борщ.